Як я подружилася з мультиваркою
Раніше мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я могла спалити яєчню або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Перший час я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче літаюча тарілка. Але голод — не тітка, і я таки наважилася її увімкнути.
На
на цьому сайті найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене підбадьорила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і додала томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і затамувала подих.
За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік визирнув із кімнати в подиві: "Це ти сама приготувала?".
Коли я підняла кришку, то не повірила своїм очам. Це була справжня страва! Соковита, гаряча, їстівна! Ми з'їли все за півгодини.
Тепер ми з мультиваркою - єдине ціле. Вона рятує мене щоразу: нічого не пригорає, не википає і можна не боятись опіків. Я розібралася з усіма кнопочками — мову таймерів і режимів. І хоч друзі кепкують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.
